Пост про рушники, книги та море
Іноді треба змушувати себе писати. Через силу, через лінь, але треба. Це необхідно для тог, щоб відволікатись від одноманітної сірості буднів.
Цей пост, як і його попередник, не несе інформативного навантаження, це знову пустобалаканинні розсуди.
Прийшло літо, а це значить, що треба знову брати книгу Адамса та читати його. Ні, Адамса можна читати й у іншу пору року, але так складається, що саме влітку випадає нагода користуватися умінням читати по відношенню до цієї книги.
Адамс вмів захопити, вміє занурити читача у атмосферу своїх шедеврів. Ми разом із його героями вставляємо у вухо рибу та носимо за собою рушник.
Я сподіваюся, що Дуглас знову зможе надати життєвих ресурсів для написання чогось нового, свого. Наразі якось мені сумнувато за те, що ні до чого нема натхнення, хисту а бажання. Певно, що криза середнього віку для відлюдників наступає раніше, хтозна.
У п’ятниці, на жаль (чи на щастя), я залишаю місто та вперше у житті відвідаю "перлину у моря", як співають у тій пісні - Одесу. Не дуже люблю море, але місто гумористів (чи "юмогістов"?) відвідати слід.
У цьому році вже випала нагода відвідати кілька міст, у яких раніше не був: Харків, Полтава (та Диканька), Тернопіль. Ось і Одеса приєднається. Але я б ще повернувся кудись з вищенаведених міст. Сподіваюся, що вийде, адже був там досить мало
Коментарі (0):