Makhauser's

Знову це відчуття. Воно завжди повертається. Чим далі - тим частіше. Ніби й ніколи не залишало ці кімнати. Ніби ніколи не відкривало двері свідомості, вилітаючи птахом з клітки.

В українській мові є чудовий термін: "чорнотроп". Він показує особливий період року, коли осінь вже закінчується, починаються морози, ось-ось - й випаде сніг. Сама осінь - це теж свого роду символ завершення. Листя опадає, приходить сезон дощів та сірого неба. Завершується не тільки рік, можна сприймати і метафорично.

А чорнотроп показує особливий період завершального етапу. Навіть якщо абстрагуватись від завершальних етюдів, ми можемо звернути увагу на сприйняття дійсності, буття та сьогодення. Сіра буденність чи буденна сірість. Все повертається знову та знову.

Знову здається, що вітер роздуває не ті вітрила, що завжди за вікном буде іти дощ, небо завжди буде похмурим, осінь ніколи не закінчиться. Але лякає інколи інше, адже бувають й такі моменти, коли вже навіть не хочеться, щоб осінь закінчилася. Не тільки через те, що за нею буде зима та довгі самотні вечори - у сприйнятті буття сезони змінюються хаотично. Ні, справа геть в іншому.

Поступово ти звикаєш до осені, до чорнотропу. Поступово ти відчуваєш, що грозові хмари - це не так вже й погано. Поступово ти занурюєшся у туман та ладен розчинитися у ньому. Ось що може лякати.

В черговий раз так складаються обставини, що потрібно робити вибір. Навіть без містичних перехресть чи хто там у що вірить. Вибір життя ніколи не закінчується та не закінчиться. Жага до нових бар'єрів, думки про поточне, важко уявити, що буде далі.

В черговий раз здається, що більше нічого не можу чи не зможу. Що давно на узбіччі, а коли чорнотроп плавно перетече в зиму, сніг сховає сліди, узбіччя, мене, плани, амбіції та бажання. Здається, що вже нічого не буде. Не буде нового. Не вистачає концентрації, сил на те, щоб звільнитися від цього болота під ногами. Щоб обірвати ті пута, які й досі в'яжуть з усім. З давнім життям, з туманним майбутнім, з не менш туманним та осіннім сьогоденням.

Що робити далі? Що потрібно було робити раніше? Кажуть, кінець світу для кожного свій. А ось чи можна так сказати про початок? Чи існує десь та лінія, за якою починається весна?