Makhauser's

"Символічна антиутопічна антиутопія"

Увібрало у себе мотиви деяких антиутопій. Насолоджуйтесь, якщо хочете ;)

На такі світанки можна чекати вічність. Скільки у вічності “я”? А скільки у ній “ти”, “він” чи “вона”? Вічність — це стріла часу, яка нерозривною линвою тримала усі частини великої країни Утгуур.

“Як же добре”, - думали люди. - “Наш славетний Свінгу вирішує усі проблеми. Швидко, рішуче, правильно!”. Для них стабільність Свінгу була такою ж очевидною, як захід сонця, калюжі після дощу та страта тих, хто з ним не погоджується. Саме з таким інакомисленням велася кровопролитна бійня.

Війну, яку вела ця країна, не можна назвати банальною. Інакше бачення світу, підозра в нерішучості влади або ж у невірних її кроках не допускалися за жодних обставин. Хочеш стабільного місця на роботі, кілька срібляків для задоволення потреб — усміхайся та радій. Якщо ні, то за тобою прийдуть.

Зазвичай, це стається вночі. Принаймні, багато хто у чей час спить та не помічає підозрілу чорну машину під вікном. Кілька миттєвостей, лише секунди, і ти вже у цій машині їдеш до Залу Хамарі, де вже готовий вирок, який мокрою печаткою забезпечує видовище, у якому у тебе буде головна роль на рівні із катом. Страта відбувається довго. І нікуди не сховаєшся, знаходили всіх. Система доносів в Утгуурі працює ідеально.

Покоління лідерів країни змінювались. Деякі були публічними, інші приховувалися від мешканців. Через параною чи просто не хотіли опускатися до рівня простих смертних — цього точно сказати ніхто не міг. Людям вистачало портретів лідерів на кожному кроці. Врахувавши переваги та недоліки оруелівського світу, Олшен Езуру не став нагнітати диктаторські настанови. Великий Брат все ще слідкував за людьми. Через інших, через цілодобове прослуховування усіх ліній та абсолютний контроль над вираженням думок. Після смерті Езуру прийшов дехто на ім’я Джекоб Ламбанг. Він був одним з наймудріших правителів, хотів дати відкритий доступ людям до різноманітної інформації, відкрити кордони та дозволити вибирати. Але, на жаль, йому стало погано на одному з виступів. Як виявилося потім, повільнодійна отрута закінчила свій смертельний танок. Деякі язики пов’язували це з начальником розвідки та безпеки, Роландом Свінгу. Але ці язики швидко та діаметрально змінили свою думку вже за тиждень.

Країна жила своїм життям замкненої системи, аж раптом сталося дещо, що кардинально змінило все, викликавши паніку, розпач та кількадесят випадків суїцидів. Мастер Свінгу був знайденим мертвим. Хвороба, яку він приховував, зробила свою справу так само, як і отрута, яку він підсипав попередньому правителю Утгууру.

Золотий диск сонця потроху сідав за небосхил. Завтра буде новий день. День об’явлення нового лідера. Мало хто здогавувся, хто це буде. І лише одна людина знала точно. Це був Педро Пауда.

Кілька тижнів тому його до себе покликав тепер вже мертвий Роланд. Він сказав, що незабаром помре і хоче бачити Педро наступником. Відмовлятися у ситуації, коли на тебе направлено кілька одиниць зброї глупо, тому Пауда кивнув головою та пішов. Володар помер, так і не дізнавшись усієї істини.

Але істина, як показала шпигунська практика Пауди, має куди більше, ніж дві сторони...