Makhauser's

 personal blog

Падіння

Падати легко. Достатньо просто надати усіх повноважень силі тяжіння та розслабитись. Так сталося й цього разу. Чарлі падав. Як падав вчора, позавчора та багато років поспіль. Як той Прометей на скелі, якого щодня роздирає пазурами орел. Як той птах фенікс, який народжується з попелу та помирає у вогні.

Чарлі летів. Він знав, що падіння не уникнути. Достатньо просто отримувати насолоду від красивого краєвиду, який відкривався з висоти.

Стрімко наближався момент приземлення. Кажуть, він найстрашніший. Буцімто страшно, що після нього не буде підйому. Лячно, що не буде польоту. Маячня! Політ, як казав великий автор, й досі залишається умінням падати на земну поверхню та промахуватись. Політ дарує крила. Падіння дарує трамплін.

З такими думками наш герой покинув царство спогадів та королівство думок. Він прокинувся та зрозумів, що автобус за кілька хвилин приїде на його зупинку. Голос з динаміків тільки підтвердив. Чарлі вийшов на вулиці та натягнув капюшон.

Вечоріло. Під краплями вечірнього літнього дощу думається напрочуд легко. Що буде далі? Що було раніше? Що, де та й коли це невловиме "зараз"? Наше життя складається з безмежних, проте все ж скінчених "зараз".

Дощ не припинявся, навіть підсилювався - краплі стали більш відчутними, волога стала ближчою. Біля дому він побачив сусідку Люсі. Вона стояла та шукала щось у своїй сумці. Скоріше за все, предметом його пошуків був ключ. Вона нервувала, адже прикритися від холодних крапель не могла. Він підійшов ближче та застосував свій ключ для відкриття дверей.

Прошепотівши зірваним та застудженим голосом "дякую", Люсі забігла всередину та притулилася до стіни посміхаючись. Чарлі підійшов до неї та запитав чи все нормально. Вона через посмішку похитала головою.

"Я впала, - сказала вона. - "Не просто так, як падають діти, коли бігають та не можуть втриматися на ногах. Не так, як падають краплі за вікном. Скоріше так, як падають імперії. Картковий будиночок розлітається від пориву вітру, башта з кубиків розсипається від удару рукою, люди падають, коли не відчувають опори".

"Я чудово розумію, брехати тут нема сенсу. Падіння - це можливість відштовхнутися. Як глибоко б ти не була, завжди можна знайти майданчик, з якого полетить твій зореліт", - почав він нав'язувати свою ідеологію. - "Давай падати разом".




Прокоментуйте!