Makhauser's

Люди-людоньки та інші. Сьогодні мав нагоду відвідати лікаря та власноруч зіткнутися із проблемою, яка б захопила будь-якого параноїка. Взявши в реєстратурі картку, я почув наступну фразу: "Зайдіть у 120й кабінет". Що то є, хтозна? Відповідь не забарилася.

Двері, на яких висять купа папірців, а оскільки кабінет зайнятий, то був час ознайомитись з ними усіма. Згідно наказу із символічним номером 666, треба зібрати персональну інформацію, щоб точно було зрозуміло, кому і скільки покращення треба.

Зайшовши в кабінет та привітавшись, мене спитали, а чи знаю я, нащо архітектори будівлі бозна-коли зробили цю кімнату, дизайнери інтер’єру поставили стіл, а тепер там сидять та чекають на населення. Я відповів, що здогадався, все ж, логіка працює інколи. Тоді моя черга настала спитати, а чи обов’язково погоджуватись із тим,що персональну інформації будуть збирати в букетих для "бабці" на Банковій. "Хтось погоджується, а хтось - ні," - така була відповідь. Я, звісно, відмовився.

Нічого страшного не сталося, як не дивно. ОМОНівці не вибігли з обіймами, а Гарант не сказав "зайдеш до мене, я тобі поясню". Поставивши "підписздєсь", я покинув приміщення.

Ось такі пиріжки. Певно, що навіть з горохом. Головне в нашій справі - приватність, і я не говорю про банк пана Коломойського, тисячу років він мені не потрібен.