Makhauser's

І знову воно. Я щоразу повертаюся сюди та не знаю що робити далі. Таке враження, що по якому зі шляхів на павутинні доріг ти не підеш, вона за кілометр, два, а то й за рік почне потроху повертати вбік, доки ти не повернешся у вихідну точку.

Я не розумію сучасність. Здавалося б, не такий вже й сивий дід, проте дивлячись на все нові та нові кроки актуальних захоплень, сучасні тренди на актуальний лексикон, все більше відчуваю себе старим. Або старішим.

Лодзь - це доволі велике місто в центральній Польщі, яке знаходиться десь в 140 кілометрах від столиці. Можна називати його як тільки душі завгодно: Лодзь, Вудж - різниці особливо ніякої нема. Воно інше. Це місто поглинає та може затягнути на дно.

Завершується черговий рік. Час підбивати підсумки цього року. Що ж, він був сповнений не тільки поразок та перемог, а ще й дуже важливого життєвого досвіду.

Черговий сезон добігає логічного завершення. Було багато цікавих зустрічей, багато веселощів, багато розчарувань (як у собі, так й у людях). Головне, що буде що згадати.

Ця співбесіда відбулася раніше багатьох, про які я вже писав раніше, проте саме вона призвела до того, що сезон можна оголосити завершеним. Зустрічай, любий читач, кінець третього сезону серіалу "Пошук роботи"!

Життя Керрі Фішер, найбільш відомої за роль принцеси Леї, обірвалося на 61-му році життя. Здавалося б, ще жити, зніматися та творити. Але буває, що у долі свої плани на нас.

Сезон без банку - не сезон. А тому, коли я ще думав щодо форми роботи у компанії з останньої серії сезону, я вирішив спробувати й такий варіант.

Як було зазначено раніше, я ходив за інерцією, адже рішення було ухвалено, залишилося очікування, хоча й доволі нервове. Тому я сходив на співбесіду у маленький центр соціологічних досліджень.

Одного разу я вже був на співбесіді в офісі, який розміщено дуже високо на рівнем міста. Тоді це був перший сезон, у мене досвіду співбесід було мало. Тоді мій рівень соціалізації був дуже низьким тощо. Кумедно, що та компанія - дочірнє підприємство поточної. А ця співбесіда стала 50 по черзі за 3 сезони.

Пригоди не закінчуються на цьому. Подальша доля знову закинула мене в район Подолу. Здавалося б, що у цьому є свій сенс та прихований сенс. Співбесіда відбулася у понеділок. Власне, тоді ж мала бути інша зустріч, але її перенесли на вівторок. Але про ту зустріч я розповім не у 12 серії, а вже в останній, бо це має свій сенс.

Інколи, коли вже хочеться відпочинку та стабільності, тебе знову й знову кличуть пригоди. На цей раз стежинка довела мене до ще одного рекрутера, який шукав фахівців методом рандомного пошуку.

Наступна співбесіда відбулася в офісі одного з операторів стільникового зв’язку. Спочатку я думав вказати у резюме, яке інколи навіть треба підлаштовувати під роботодавця, лише номери інших 2 операторів України + один номер польського Virgin, проте вирішив облишити цей тролінґ на користь можливого отримання роботи.

Якихось 5 років тому я почав перекладати одну стару книгу Пітера Чейні, яку випадково знайшов на полиці. Готова вже була ціла глава, а потім викладачка англійської мови, про яку я вже згадував влітку, взяла її почитати. А потім її звільнили (чи сама пішла, не має значення), тому книгу мені ніхто не повернув. А старе ж було видання, сумно, як то кажуть.

Наступна співбесіда за часом була тоді ж, коли й переписка зі спеціалістом відділу HR попередньої. І якщо в першому випадку працювати довелося б на Кловському узвозі, то тепер - у самісінькому серці Оболоні, майже на березі Дніпра.